Куріння на робочому місці є актуальною проблемою в сучасному суспільстві. Забезпечення здорового і безпечного робочого середовища є одним з основних завдань роботодавців і законодавців. Чи можна заборонити курити на роботі? Якщо так, то яка є правова основа для цього? Чи можна відмовити в прийомі на роботу курцю? І чи можна заохочувати співробітників відмовитися від куріння? У даній статті ми розглянемо ці питання та проаналізуємо відповідні аспекти заборони куріння на робочому місці.
Правова основа в питанні куріння на робочому місці
Визначення правової основи щодо куріння на робочому місці є ключовим кроком у розумінні можливості заборони цієї практики. Багато країн мають законодавство, яке регулює питання куріння в громадських місцях, включаючи робочі місця. Зазвичай, ці закони забороняють куріння в певних приміщеннях, де працюють багато людей.
Наприклад, у багатьох країнах існує законодавство, що забороняє куріння на робочому місці, якщо це закритий простір. Це означає, що працівникам не дозволяється курити всередині будівель або у приміщеннях, які є спільними для всіх співробітників. Однак, деякі закони допускають спеціально відведені місця для куріння, так звані “курилки”, де працівники можуть курити відповідно до встановлених правил і обмежень.
Поміж різних країн правові норми можуть відрізнятися, і в деяких випадках встановлюються внутрішні правила для кожного підприємства, які регулюють куріння на робочому місці. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки федеральний закон Clean Air Act (Закон про чисте повітря) забороняє куріння у федеральних будівлях та транспортних засобах. Багато штатів також мають власне законодавство, яке розширює заборону куріння на робочих місцях у приватних компаніях. У Європейському Союзі також існують директиви, які регулюють куріння на робочому місці, включаючи заборону куріння у закритих приміщеннях та встановлення зон для паління.
Україна також має законодавство, яке регулює питання куріння на робочому місці. Основним законом є Кодекс законів про працю України (далі КЗпП), який встановлює загальні принципи та норми у сфері праці. Зокрема, стаття 153 КЗпП визначає, що працівники мають право на безпечні і нешкідливі умови праці. Про те, де в Україні дозволено та заборонено курити також детально розповіли у статті.
Щодо куріння на робочому місці, законодавство України передбачає заборону куріння у закритих приміщеннях, в тому числі на робочому місці. Закон України “Про захист населення від тютюнопаління” забороняє куріння в закритих приміщеннях, де працюють інші люди, за винятком спеціально відведених місць для куріння.
Це означає, що роботодавці зобов’язані створити зони для куріння на робочому місці, якщо працівники виявляють потребу в курінні. Відповідно до законодавства, ці зони повинні бути відокремлені від робочих приміщень і обладнані спеціальними витяжками для видалення диму та запаху. У сумі площа спеціально відведених місць не повинна перевищувати 10% загальної площі відповідного приміщення (ч. 7 ст. 13 Закону від 22.09.2005 № 2899-IV).
Також 16 грудня 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон №1978-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну”. Норми Закону спрямовані на зменшення привабливості тютюнових виробів, захист від впливу вторинного тютюнового диму, викидів від електронних сигарет та аерозолю тютюнових виробів для нагрівання у публічних приміщеннях тощо. Даний закон передбачає заборону куріння пристроїв для нагрівання у всіх місцях, як це вже є з сигаретами та електронними сигаретами, зокрема це стосується і робочих місць.
Заборона куріння/використання пристроїв для нагрівання на робочому місці є обов’язковою для всіх працівників, включаючи курців. Це передбачено законом та спрямовано на захист здоров’я і безпеки всіх працюючих. Роботодавці зобов’язані інформувати працівників про заборону куріння, встановлювати належні позначення та забезпечувати дотримання цих правил.
Заборона паління у робочий час
Законодавство не забороняє роботодавцю встановити у трудовому договорі чи ПВТР(Правила внутрішнього трудового розпорядку) пункт про заборону відлучення працівника з робочого місця для перекурів або введення нормованої кількості перерв на куріння та їх тривалість.
Враховуючи, що КЗпП ніяк не регламентує питання встановлення часу працівникам для перекурів, роботодавець має право закріпити заборону паління в робочий час або встановити чіткий час для перекурів, визначивши це у відповідному наказі чи графіку.
Водночас роботодавець не може заборонити працівникам виходити на обідню перерву. Обідній час працівники можуть використовувати на власний розсуд, зокрема, і для паління.
Чи припустимо відмовити в прийомі на роботу курцю?
Питання прийому на роботу курців та можливості відмовити їм у працевлаштуванні може бути складним і вимагає уважного розгляду з правової та етичної точок зору. У багатьох країнах існує законодавство, яке забороняє дискримінацію працівників на підставі різних характеристик, включаючи стан здоров’я, в тому числі куріння.
Українське законодавство забороняє дискримінацію при прийомі на роботу з будь-яких причин, включаючи куріння. Таким чином, роботодавець не може відмовити у прийомі на роботу просто через те, що особа курить або виявляє залежність від нікотину. Відповідно до положення Конституції України, яка гарантує право на належні умови праці, зарплату, не нижчу від визначеної законом (ст. 43), зазвичай, такі заборони є незаконними та порушують трудові права працівників.
Однак, у деяких випадках роботодавці мають право встановлювати політику, яка обмежує або забороняє куріння на робочому місці, навіть при прийомі нових співробітників. Це може бути пов’язано зі специфічними вимогами роботи, особливостями робочого середовища або прагненням підтримувати здоровий стиль життя серед працівників. Проте, в такому випадку важливо чітко документувати цю політику та комунікувати її усім потенційним працівникам під час процесу найму.
Важливо зазначити, що відмова в прийомі на роботу курцю має бути обґрунтована не самим фактом куріння, а об’єктивними вимогами роботи та робочого середовища. Наприклад, якщо куріння може негативно вплинути на безпеку працівника або інших співробітників, це може бути підставою для відмови в прийомі на роботу. Однак, роботодавець повинен бути об’єктивним і чітко обґрунтовувати таке рішення, щоб уникнути можливості судових справ або обвинувачень у дискримінації.
Заохочення за відмову від куріння
Замість прямої заборони куріння на робочому місці, багато компаній впроваджують заходи для заохочення працівників відмові від куріння. Це може бути ефективним способом підтримати здоровий стиль життя серед працівників і створити сприятливу робочу атмосферу. Декілька можливих заохочувальних заходів включають:
- Програми підтримки припинення куріння. Роботодавці можуть сприяти здоров’ю своїх працівників, надаючи доступ до програм і підтримки для тих, хто бажає припинити куріння. Це може включати консультування спеціалістів зі здоров’я, надання інформації про шкоду куріння, допомогу в підборі лікарських засобів для припинення куріння та психологічну підтримку.
- Фінансові стимули. Роботодавці можуть ввести фінансові стимули для працівників, які відмовляються від куріння або успішно припиняють його. Це може бути в формі премій, бонусів або знижок на медичне страхування.
- Створення здорових робочих середовищ. Роботодавці можуть створити сприятливі умови для некурців, забезпечивши куріння лише у визначених зонах або зовнішніх просторах. Вони також можуть залучити спеціалістів з охорони здоров’я для проведення навчальних семінарів і створення свідомості щодо здорових звичок серед працівників.
- Підтримка здорового способу життя. Роботодавці можуть пропагувати здоровий спосіб життя загалом, зокрема активну фізичну активність, правильне харчування та стрес-менеджмент. Це може бути в формі організації спортивних заходів, надання можливостей для відпочинку, сприяння здоровим харчовим звичкам.
- Соціальна підтримка. Роботодавці можуть створити сприятливе середовище для працівників, які відмовляються від куріння, шляхом підтримки та стимулювання взаємодії з іншими некурцями. Це може бути в формі організації соціальних заходів, командних будівельних активностей або підтримки спільноти некурців.
- Створення графіку куріння на підприємстві, де визначаються конкретні часові і місцеві обмеження для курців. Наприклад, може бути встановлений окремий час і місце для куріння, де працівники можуть палити цигарки безперешкодно, не завдаючи дискомфорту некурцям і зберігаючи безпеку на робочому місці. Цей підхід враховує інтереси обох сторін і може сприяти розумінню і співпраці між курцями і некурцями.
Важливо зазначити, що ці заходи повинні бути добровільними і спрямовані на підтримку та мотивацію працівників, а не на примус або дискримінацію курців. Відмова від куріння є особистим вибором кожної людини, і роботодавець повинен поважати право працівника на такий вибір.
І як висновок, заборона куріння на робочому місці може бути обґрунтованим заходом для забезпечення безпеки та здоров’я працівників. Однак, важливо зберігати баланс між правами працівників і потребами роботодавця. Заохочення за відмову від куріння є альтернативним підходом, який може бути більш ефективним і прийнятним для всіх сторін. Це дозволяє працівникам самостійно вирішувати питання свого стилю життя, зберігаючи їхні права і свободу вибору.